В історії кожного народу є імена, які він свято береже у своїй пам’яті і з великою любов’ю та повагою передає з покоління в покоління. Є таке ім’я і у нашого народу — Тарас Шевченко. Не було і немає в Україні поета, який був би йому подібний. Не було у неньки України сина, який так ніжно і віддано любив свій народ і так страждав за нього. Саме він зберіг і повернув народу його голос — українську мову.Багато років пройшло після смерті Тараса Шевченка. Але його поезії, його картини забути неможливо. Вірші Кобзаря відомі у всьому світі. Вони підтримували українців під час багатьох війн, бідування, під час пошестей і голоду. Вони ставали наче добрими порадниками у скруті, бо написані з такою щирістю, що душа бринить від щастя чи від туги. Багато з них стали піснями, і тепер вже ніхто не може їх відрізнити від народних пісень.
Районна бібліотека для підопічних Каховського геріатричного пансіонату провела літературно-музичний вернісаж «Горить іще Шевченкова свіча».Присутнім були представлені цікава розповідь про життєвий шлях Шевченка від кріпака до вільної людини та документальний фільм про невідомі сторінки початку його творчості.
Комментариев нет:
Отправить комментарий